Чотири роки болю, втрат, тривог і безсонних ночей

Чотири роки болю, втрат, тривог і безсонних ночей. Чотири роки сирен, новин, очікувань повідомлень «Я живий». Чотири роки, які розділили життя на «до» і «після».

Але водночас чотири роки незламності.

Чотири роки сили, про яку ми самі не підозрювали. Стійкості, що проростає навіть крізь попіл. Єдності, яка тримає міцніше за бетон.

Ми навчилися жити під звуки тривог. Працювати. Народжувати дітей. Робити ЕКЗ. Проводити УЗД. Робити операції. Приймати пологи. Чергувати вночі. Тримати за руку в найстрашніші моменти. Зберігати ембріони. Зберігати надію. Підтримувати одне одного і наших пацієнток.

Ми продовжуємо створювати життя, коли ворог намагається його знищити.

Ми стали іншими. Глибшими. Справжнішими. Ми знаємо ціну світлу, обіймам, тиші. Ми знаємо, що означає слово «дім».

Чотири роки боротьби за свободу. За право бути. За право жити на своїй землі.

І попри все ми стоїмо. Працюємо. Допомагаємо. Віримо.

Бо незламність це не про відсутність страху. Це про те, що навіть із тремтячими руками ми тримаємо країну.

Пам’ятаємо кожного. Дякуємо кожному. І продовжуємо.

Бо ми Україна. І ми вистоїмо. 🇺🇦